parte 14 (2/2)
- давай пасту з креветками, як на нашу першу романтичну вечерю? - трохи подумавши відповіла я, і посміхнулась від спогадів з того вечора .
- як скажеш, кохана - Даміано повернувся до холодильника, а на моєму обличчі вкотре за вечір з'явилась широка посмішка.
Коли я нарізала овочі для грецького салату Даміано мене обійняв зі спини, але це було зовсім неочікувано, тому я добряче порізала свою долоню . Він миттєво обробив мою рану, і посадив на крісло, наказуючи сидіти і чекати доки він сам все завершить .
На мій подив Даміано дуже швидко і вправно зі всім впорався, тому вже через пів години ми вечеряли прекрасною пастою з вином .
За вечерею я не помітила як настала ніч .
- дякую за вечерю, ти прекрасно готуєш . - посміхнулась я .
- я радий що мені вийшло тебе задовольнити . - Даміано посміхнувся мені у відповідь, і піднявся, щоб прибрати зі столу .
- я піду збирати речі, мій літак через дві години . - також піднялась я.
- я закінчу, і прийду тобі допомогти - знову посміхнувся Даміано, і я відігнала від себе сумні думки .
*****¹
- Сеньйор Сарто, літак сеньйори прибуває о 4:00 . - сказав злегка переляканий чоловік.
- заїдь за нею. - коротко відповів його бос, і розвернувся на кріслі до панорамного вікна .
- надіюсь ти не дуже засмутишся, коли дізнаєшся про сюрприз, який я приготував для тебе . - жахливо посміхнувся він до маленької Стефані на фотографії.
****
Даміано
Ми з Стефані збирали її валізу, і розмовляли як зазвичай, і тільки коли зустрічались поглядами на мить засмучувались .
- можемо їхати - сказала Стефані, паралельно щось закидуючи в свій шопер .
- давай сфотографуємось? - я підійшов до Стефані , і помітив подив і радість в її очах .
- звісно, питаєш ще - посміхнулась вона, а по моєму тілу розпливлось тепло .
Зробивши серію фотографій на всі можливі камери, ми врешті решт покинули квартиру Стефані .
- ось, це копія ключів від моєї квартири . Підлий тут квіти, якщо будеш проходити поряд . - попросила Стефі, кладучи в мою долоню зв'язку ключів .
- обов'язково підлию - посміхнувся я, спостерігаючи за рухами Стефані. Все таки, не побачимось хтозна скільки. Стефі повернулась до мене обличчям, щось запитуючи, але я поцілував її . Вона розгубилась, але одразу відповіла.
Через поцілунок ми почули дзвінок, що повідомляв про прибуття таксі. Стефані відсторонилась, щоб вже йти, але я завернув її в обійми . Щойно з якогось дива, в мені проснувся жахливий тактильний голод, і я вже нікуди не хотів відпускати Стефані, навіть якщо на тиждень .
Але таксі знову про себе нагадало, і ми нарешті спустились.
В аеропорту ми дуже довго прощались, і мій тактильний голод не збирався втамовуватись .
- Стефані, ти не проти якщо я буду в тебе ночувати ? - з надією в очах спитав я, і Стефані ствердно закивала.
- звісно, можеш там навіть пожити, тільки котиків візьми. Їм буде сумно без свого тата . - Стефі посміхнулась, і я знову її обійняв.
По гучномовці оголосили посадку на рейс Стефані, і нам довелось вже остаточно попрощатись .
- я буду дзвонити до тебе кожного дня - сказав, чи може навіть попередив я, помічаючи подив на обличчі Стефані .
- я буду дзвонити до тебе кожні три години - сказала Стефані з занадто серйозним обличчям, від чого ми двоє розсміялись .
- добре, я буду чекати - відповів я коли ми перестали сміятись .
- я буду сумувати - сказала Стефі після короткої тиші .
- я теж - відповів я, і ми вже востаннє обійнялись .
Коли Стефані пройшла контроль, мене почала супроводжувати невеличка тривога, але я відмахнувся від цього, та коли я сів в машину мені вже конкретно давало про себе знати це почуття . Поки я повертався до квартири Стефані, обдумував, чому в мене могло з'явитись це почуття .
Виконуючи свою вечірню рутину мене так само воно супроводжувало, і коли я лягав в ліжко також .
Я обійняв подушку, на якій ще залишався шлейф парфум Стефані, і заснув попри це відчуття .
Мій будильник продзвенів о шостій ранку, нагадуючи мені що через пів години в нас буде інтерв'ю на радіо . З пригніченим настроєм я швидко зібрався і пішов до своєї машини .
****
Стефані
Як тільки я зійшла з літаку, до мене підійшов черговий татовий підлеглий, забираючи в мене валізу .
Я зупинилась, і вдихнула повітря на повні груди . Давно я не приїжджала сюди .
В звичній тиші ми доїхали до нашого будинку за містом .
До мене одразу вибігла мама
- Стефані, сонечко, як я тебе давно не бачила - і кинулась в мої обійми, витираючи сльози . Але майже одразу підійшов той самий підлеглий
- сеньйор чекає на вас . - я зітхнула, а мама погладила мене по плечі .
Я зайшла до будинку, і почала розглядати його . Все в татовому стилі, класичне, багато шкіри і картин . Впринципі я таке і очікувала побачити . Нічого дивного .
Я підійшла до кабінету тата і для ввічливості постукавши три рази увійшла .
- доброго дня , тату - в рази холодніше ніж до мами сказала я.
- сідай Стефані. - сказав тато награним веселим настроєм, що мене насторожило.
- в тебе є щось термінове ? - втомлено але все ще холодно спитала в батька я .
- так сонечко . - посміхнувся він очікуючи моєї реакції, але через три хвилини цілковитого ігнору, вирішив продовжити .
- отож, ти знаєш як я ненавиджу цієї води, тому кажу прямо. В тебе заборона на виїзд з країни на пів року . - сказав він, а мене охопила паніка .
- ти не можеш цього зробити, ти знаєш яка мені важлива Італія. Просто віддай мої документи і я спокійно поїду назад . - але батько повністю пропустив мої слова повз вуха, не перестаючи спокійно усміхатись .
- можу Стефані, ще й як . Обживайся, твоя кімната на другому поверсі. А з роботи можеш звільнитись, з грошима в нас немає жодних проблем . - ядуче посміхнувся він, а я ледве стримувала себе, щоб не розревітись .
Коли я дійшла до кімнати, одразу набрала Даміано, і тільки коли він підняв трубку подумала, як йому це сказати .
- Стефані, ти тут ? - спитав Даміано махаючи переді мною рукою .
- тут - я посміхнулась ( принаймні хотіла це зробити ) але вийшло не дуже .
- Даміано, я маю тобі дещо сказати . - я перебила його, але якщо б не сказала зараз, то і не наважилась би впринципі.
- кажи - трохи стривожений сказав Даміано.
- тато щойно повідомив мене...словом в мене заборона на виїзд з країни на пів року .