parte 12 (1/2)
Даміано
Юліана дивилась на нас, з кожною секундою вигадуючи нові запитання для допиту, але оскільки мій організм кричав про те що в єдиний вихідний, мені треба хочаб трохи відпочити. Тому я сказав порушуючи тишину:
- Юліана, може давай пізніше поговоримо ? В нас всіх єдиний вихідний, не хочеться псувати його допитами.
- добре, але якщо сьогодні знайдете вільний час, дзвоніть.- сказала вона і пішла в низ піднімаючи руки вгору в знак своєї капітуляції.
- пішли до мене в номер- запропонував я, трохи сонній Стефані .
- добре, пішли - посміхнулась дівчина і ми пішли шукати двері мого номеру.
Сьогодні я хотів показати Стефані пісні в своїх записниках . Не знав чи буде їй це цікаво, але чомусь ця ідея панувала в моїй голові .
- оууу, в тебе такий просторий номер - сказала Стефані, коли двері за нами закрилась .
- так, люблю просторі номери . - відповів я, і пішов до валізи, за змінним одягом.
- доречі, можеш дати якусь свою футболку? Не хочу щоб з платтям щось сталось - попросила Стефі і я знову повернувся до валізи .
- ось, тримай . - я дав Стефані футболку з мерчу Kiss і пішов за записником.
Стефані
Поки Даміано за чимось пішов, я встигла переодітись.
Він повернувся з цим самим записником, з його творчої кімнати, і мені стало цікаво що буде далі.
- хочеш покажу тобі вміст цього записника ?- з усмішкою запитав в мене Даміано.
- звісно - без сумнівів відповіла я .
Ми сіли на підвіконня і Даміано відкрив записник.
- ось, torna a casa, L'altra dimensione...- перегортаючи розписані сторінки розповідав хлопець .
- в твоїх піснях повторюється ім'я дівчини, Марлена. Це була твоя дівчина ? - з цікавістю спитала я .
- це моя муза - відповів Даміано далі перегортаючи сторінки.
- а скільки в тебе приблизно часу йде на написання пісні ? - знову спитала я .
- залежить від пісні, і від мого натхнення . Якщо в мене немає натхнення я напишу щось дурне і безтолкове . А якщо є натхнення, то за кілька тижнів напишу пісню . - відповідаючи усміхнувся хлопець.
Ми доволі довго говорили про створення пісень і книжки. Тому я вирішила піти за чимось в магазин, поки Даміано подзвонить до своїх батьків, розповісти про свої справи в останні події. Вони дуже хвилювались за сина, тому просили його часто дзвонити по можливості .
Я вийшла з готелю, і вирішила набрати Юліану.
- привіт, куди йдеш ? - одразу почала вона .
- привіт, вийшла в магазин поки Даміано подзвонить до батьків. - з посмішкою відповіла я .
- ясненько, а чого дзвониш ? - спитала Юліана і продовжила щось готувати.
- хотіла тобі розказати про ніч, плюс скучно просто так йти в супермаркет, от і дзвоню. - пояснила я, і підійшла до пішохідного переходу, паралельно слідкуючи за наявністю машин поблизу .
- оууу, розповідай звісно про вашу незабутню ніч . - радісно похлопала в долоні Юліана .
- якщо коротко, ми дуже круто переспали на площадці конкурсу в їхній гримерці, а потім нас ледь не засікли папарацці і персонал - з широкою посмішкою від спогадів відповіла я .
Поки я договорила на дорозі майже не було машин. Тільки одна чорна машина повільно під'їхавши зупинилась пропускаючи мене .
З легким острахом я почала переходити дорогу, майже не слухаючи те що мені говорить сестра. Дійшовши до середини дороги, я навіщось подивилась на водія. Я справді перелякалась, це був великий чоловік, з окулярами на обличчі і шапкою . Коли наші очі зустрілись він посміхнувся мені, демонструючи велику кількість золотих зубів в своєму роті. Від переляку я на мить заклякла на місці, але одразу пішла далі . Я була в навушниках тому не могла почути гул заведення мотору в його машині з італійськими номерами.
Щось відповідаючи сестрі, я відчула надзвичайно сильний поштовх .
****
чотири години потому
Палермо , Сицилія.
- все готово сеньйор Гаваорро. - сказав низьким але трохи наляканим голосом великий чоловік, з великою кількістю золотих коронок в роті.
- вона жива ? - спитав ще нижчим, моторошним і холодним тоном його бос, повертаючись до чоловіка обличчям.
- так, її пульс був в нормі до прибуття швидкої. Сеньйора Гаваорро була з нею до прибуття карети.- все ще наляканим голосом відповів чоловік.
-вільний - чітко і голосно сказав мафіозі кинувши на стіл товстий конверт.
***