parte 12 (2/2)
Роттердам, Нідерланди.
- Стефань ? Стеф ? Ти чуєш мене ?
Даміано
- мам, тат, до мене Юліана восьмий раз дзвонить, мушу взяти . Я до вас ще перед сном наберу. - сказав я батькам і взяв трубку від Юліани.
- Для чого тобі телефон, ідіот ? Я до тебе восьмий раз дзвоню ! Стефані хтось на переході збив, вона відлетіла на кілька метрів, я не знаю чи вона жива !! - кричала дівчина а моє серце перестало битись .
- де ви ? - спитав я вибігаючи з готелю .
- в лікарні за площадкою конкурсу. - відповіла вона і завершила дзвінок.
Я біг з шаленою швидкістю майже збиваючи людей по дорозі з ніг.
Я забіг до лікарні і майже прокричав дівчині з швидкої допомоги :
- дівчина, яку збила машина. Де вона ?
- другий поверх, оглядовий кабінет. - перелякано відповіла вона
- але туди не можна !!- кричала вона мені в слід, але я вже не слухав.
На другому поверсі сиділа Юліана з Лео, я підбіг до них.
- ви щось знаєте ? Де вона ? - запитував я .
- вона он там - хлопець показав пальцем на двері напроти , навіть не намагаючись зупинити мене.
Я відкрив двері і побачив бліду Стефані. Поки мене не випхали за двері, я розгледів її. На Стефі було безліч ран, з деяких йшла кров.
Я сів на крісло і взявся за корені свого волосся . Як це взагалі сталось ? В мене це не вкладалось в голові, і сльози потекли з очей після появи її блідого обличчя перед очима.
Я повернувся до Юліани з надією що вона хочаб щось знає, але вона заперечливо похитала головою даючи зрозуміти що сама нічого не знає.
Не дізнавшись жодної інформації, я просто сів в очікуванні лікаря.
Пройшло півтори години і двері нарешті відчинилися.
- ваша наречена народилась в сорочці. Слава Богу жодного перелому, ми обробили всі її рани . Вона після удару машини втратила свідомість. Зараз вона вже в нормі . Тому якщо через дві години її стан не погіршиться, ви зможете забрати її додому . - розповів лікар і я з полегшенням видихнув .
- можна до неї ? - спитав я, знаючи що незалежно від відповіді лікаря зайду туди.
- можна - відповів лікар і пішов з поверху .
Я підірвався з місця і зайшов до кабінету. Там лежала Стефані з пластирями по всьому тілі, і розглядала кімнату. Коли вона мене помітила я підбіг до неї і міцно обійняв .
- як ти себе почуваєш ? - схвильовано запитав я.
- дуже болить голова, а все решта добре . - посміхнулась мені дівчина, і на моєму обличчі з'явилась посмішка .
- лікар сказав, що якщо в тебе буде все добре , через дві години ми зможемо піти до готелю .
- добре, мені дали таблетку від головного болю , тому думаю ми поїдемо навіть раніше. - знову посміхнулась Стефані.
Через три години ми були в моєму номері, і Стефані розказувала як це все сталось. Вона прекрасно запам'ятала образ чоловіка який збив її, і впринципі багато чого запам'ятала .
- добре що ти стільки пам'ятаєш, завтра поїдемо у відділок . - сказав я заварюючи м'ятний чай для Стефі.
- добре - відповіла вона позіхаючи .
О 9.00 ми сиділи у відділку перед слідчим, пояснюючи ситуацію.
- сеньйора Сарто, є людина яку ви знаєте, якій буде вигідно і потрібно вас вбити або покалічити ? - звернувся чоловік до Стефані.
- ні . Я не знаю таких людей . - відповіла Стефані
- що ж, ми постараємося знайти якусь інформацію . Завтра ми розповімо вам про результати пошуків . Наразі до побачення - відповів слідчий і провів нас до виходу .
Коли двері за нами в номері зачинились Стефі почала говорити
- мене вже замучили поліцейські, і це все інше...-сказала Стефані обіймаючи мене.
- так, але нам треба покарати людину яка хотіла завдати тобі шкоди- відповів я обіймаючи Стефані у відповідь.
На наступний ранок приблизно о такій самій годині слідчий подзвонив до Стефі, і попросив її приїхати .
- ваша сестра дала нам запис з вашого відеодзвінку. Там ми змогли побачити номера підозрюваної машини. Отже, номера італійські, і їхній власник Даміано Давід.