parte 2 (1/2)

Стефані

Я не очікувала такого розвитку подій , від слова взагалі.. я навіть уявити собі цього не могла , тому що він спілкувався зі мною як подруга . Я зайшла до вбиральні і помила обличчя холодною водою .

- спокійно Стеф , все нормально ...

- та яке бляха нормально ? - я кинула туш в раковину і сперлась до стіни .

Через хвилин 10 я вийшла , тому що навіть через ті 20 метрів які були від нашого столика до вбиральні , я відчувала як напруга Даміано з кожною секундою зростає .

Коли я підійшла до столика , моя рука потягнулась до плеча Даміано..як тільки я торкнулась його плеча , він спочатку ніби дихати перестав . А потім повільно підняв свою руку і накрив нею мою .

- Стефі , ти не проти піти в парк..? - він сильніше зжав мою руку і повільно піднявся .

- пішли

Вже в парку Даміано помітив магазин на колесиках з морозивом , і з двома ріжками морозива ми сіли на лавку .

Даміано

Ми сиділи на цій лавочці з морозивом і мені було так добре в цей момент , не передати словами .

Тільки тут Стефі вирішила почати розмову .

- Даміано , а хто така Юліана ? Чи ти вигадав просто ім'я ? - вона з цікавістю поглянула на мене , а я набрав повні груди повітря готуючись до розповіді..

- Юліана моя двоюрідна сестра , ми доволі багато часу проводимо разом . Вона бі , одного разу на ночівлі ми двоє сиділи в тіндері , тільки з своїх акаунтів . Тоді Юліана запропонувала обмінятись телефонами на кілька хвилин . От я і побачив тебе , я не знаю чому але ти мене чимось зачепила , коли я переглядав твій профіль . Мені справді соромно за те що за пів року нашого спілкування , не розповів тобі про це все . І цю зустріч я планував взагалі взимку , але останній тиждень мені спокою не давало почуття провини , тому я і назначив зустріч на сьогодні. - я говорив спокійно , що було доволі незвично як для мене . Стефі уважно слухала кожне моє слово і час від часу посміхалась .

- то виходить моя подруга - твоя сестра ? хахахахах - вона почала сміятись спочатку тихо та з кожним вдохом все голосніше

- що ? Чому ти смієшся ? - я справді не розумів що смішного

- я згадала що моя подруга це ти , хахахах - тут вже і я почав сміятись

Стефані

Я вже просто згиналась навпіл від сміху , а Даміано витирав сльози . Але Даміано подивився на дорогу парку і раптом став серйозним , нервово провів рукою по волоссі .

- от бляха ! - сказав він , взяв мене за руку і повів за великий дуб .

- що там ти таке побачив ? - я була перелякана не на жарт .

- там..

- та хто ?! - тепер я ще й була зла.

- Юліана з Лео - він кумедно виглядав з-за дуба і дивився куди йде пара .

А мені немов камінь з плечей впав , і я пирснула з сміху .