2. Наша новая англичанка или поворот судьби) (1/1)
?Нав?що я це зробив?! Боже, що вона тепер подума? про мене, а К?нга якщо д?зна?ться?! Чого, ну чого я взяв ?? за руку?? думав М?хал.—?Hello (прив?т на англ), я ваша вчителька ?з англ?йсько? мови, and my name is (? мене звати) Пан? Л?чкед. Я маю п?дготувати виступ ?з двома учнями з вашого класу, подробиц? пот?м, тож я хочу взяти того хто найб?льше зна? англ?йську ? найг?рше, тому хто зна??— це буде тренування, а тому хто погано зна? мову?— буде шанс вивчити нов? слова й отримати гарну оц?нку, тож на цьому уроц? я буду сл?дкувати за вашою активн?стю ? знаннями. Розпочнемо урок! -?висловилася ж?ночка в червоних окулярах.Учн? не гор?ли бажанням приймати участь в цьому виступ?, отже намагалася в?дпов?дати середне. Кам?ла прекрасно знала, що певно вона краще за вс?х тут зна? англ?йську, але вс? ?? думки були про ?руку М?хала?, вона в?дпов?дала на вс? сво? знання, Войтек хот?в взяти участь у виступ?, але його р?вень був якраз середн?й, в?н намагався в?дпов?дати як м?г, але свою д?вчину н?як не зм?г ?перемогти?.В к?нц? уроку вчителька показала на Кам?лу, як не дивно, ?… М?хала! В?н весь урок себе корив за ту вит?вку ?з рукою, тож взагал? не в?дпов?дав, хлопець д?йсно не дуже знав цей предмет.Б?лявка майже впала з? стулу, коли почула знайоме ?м’я, ?? подив пом?тила Пан? Л?чкед.—?Бачу ви вже знайом?? —?усм?хнулася вона.Хлопець втупився поглядом в Кам?лу, а потом у вчительку. Обо? мовчали.—?Ми вс? з одн??? г?мназ???— в?дпов?ла Малгося й кинула погляд на п’ят?рку прояснивши ситуац?ю.—?О, чудово, буду знати! —?п?дморгнула Пан?. —?Отже, залиштеся п?сля уроку будь ласка, Кам?ло й М?хале, я маю обговорити з вами дещо. —?вс? вийшли з классу, Гося кинула не дуже заспок?йливе ?Не хвилюйся, все добре? подруз? й п?шла за Мацеком.—?Це ма? бути п?сня на англ?йськ?й мов?, я знайшла абсолютно зрозум?лу й сучасну п?сню, я впевнена, вам сподоба?ться! Учн? переглянулися й почали читати текст, який щойно видала вчителька. Обом сподобався, але М?хал точно не уявляв себе сп?ваючого на публ?ц? разом ?з Кам?лою. У д?вчини був гарний голос, але вона не знала як нав?ть розмовляти з чорнооким, не те що сп?вати на одн?й сцен?.?— Для початку, текст ма? бути перекладеним, щоб ви розум?ли про що там йдеться, тож на п?сля завтра чекаю з вас переклад ? прошу щоб ви перекладали його разом, т?льки командна робота! Зрозум?ли?—?Так. —?хором в?дпов?ли одноклассники.*в коридор?*—?Може досить мене ?гнорувати? —?запитав М?хал дивлячись в сл?д д?вчини, яка б?гла по сходах у пошуках Войтека. Вона зупинилася й глянула на хлопця. —?Можемо сьогодн? перекласти той довбаний текст?—?Добре, чекаю у мене о с?мнадцят?й, адресу ма?ш знати, так?—?Так, зв?сно. - в?дпов?в хлопець. Кам?ла п?шла шукати Войтека.—?Дитинко, в?н 100% у ?дальн?: D?— ?Дитинко? було сказано за для см?ху.—?Так? Якби тут була твоя К?нга, то 100% б стирчала у б?бл?отец?.–Вона не… —?в?н хот?в сказати ?не моя?, але згадав, що вона якраз його д?вчина. —?Вона просто любить читати, вона розумна, ? що з того?—?Ну, а Войтек просто часто бува? голодний, ? що з того? —?К?нга мен? вже мозок ви?ла, завжди говорить про тебе. —?вир?шив в?дверто поговорити М?хал.—?Про мене? Чого б це? —?не зрозум?ла д?вчина.—?Ревну?, сьогодн? питалася чи не розмовляв я з тобою… —?хвилина мовчання, яку перебила б?ловолоска.—?Войтек розлютився, коли почув що ми с тобою будемо разом працювати.—?Теж ревнощ??—?Мг… —?з?тхнула Кам?ла.—?А ? прив?д? —?в?н не знав нащо це спитав, але в?дчував, що хоче почути позитивну в?дпов?дь. Однокласниця не знала, що в?дпов?сти… (Зна?те цей момент, коли хлопець, який тоб? подоба?ться, пита? чи подоба?ться в?н тоб?? хD)—?Що ти таке пита?ш?! Я… мушу йти, вибач.—?Куди? Дзвоник вже був, до к?нця уроку тридцять хвилин. Залишиш мене самого? - усм?хнувся хлопець.—?Ну зв?сно, що н?! —?саркастично мовила д?вчина знов п?д?йшовши ближче до М?хала. - вони дивилися в оч? один одного.—?Зна?ш, може ну його наф?г, все те, що було м?ж нами? Я маю на уваз? ц? непорозум?ння ?… може просто будемо друзя... —?його перебили.—?Я згодна. —?посм?хнулася голубоока.—?Чорт.—?Що таке?—?Я т?льки-но згадав, у нас же короткий день, всього три урока, ? як ми не п?шли на трет?й, то чому ми дос? в л?це?? —?стукнув себе кулаком об чоло хлопець. —?Кам?ла голосно засм?ялася, бо також забула про це. ?Друз?? п?шли додому.—?Мен? в твою сторону, там поряд ? продуктовий, а мен? якраз треба докупити дещо. —?збрехав в?н, адже б?ля його будинку ? такий самий магазин.—?Ну добре. - намагалася вдати байдуж?сть б?лявка. М?хал пров?в ?? п?д самий п?д'?зд.– Ну бувай, до с?мнадцяти годин) - усм?хнувся чорноволосий.– Я чекатиму) - в?дпов?ла д?вчина такою ж усм?шкою....