Часть 1 (1/2)

Аннабель Скотт нервово провела руками по своїй сірій спідниці, що сягає колін, поки ліфт піднімав її на останній поверх. Їй передали повідомлення, що бос хотів бачити її ще хвилину тому. На жаль, дівчину затримав Джастін Блек, який працював разом з нею і вважав забавним змушувати начальство чекати її.

Вона боялася зустрічі з босом не через роботу, знаючи, що добре її виконує. Відколи Аннабель почала працювати в цій компанії більше року тому, бухгалтерський відділ почали хвалити. Коли вона тільки туди прийшла, там діялася страшна плутанина, не те, що зараз.

Ні, вона нервувала при думці про те, що

то опиниться у безпосередній близькості до боса. З того самого дня, як вона пройшла в нього співбесіду, дівчина таємно хотіла його.

Діловому світу це було не властиво, і взагалі малоймовірно, що її мрії можуть здійснитись. Адже у неї не було другого розміру грудей? Звичайно, всі друзі твердили, що вона гарненька. Але сама Аннабель знала, що не може зрівнятися з красивою дівчиною Метью Мака, яку той, здається, носив на руках.

Така сама проблема була і з Тревором Кінгом, правою рукою боса. Якщо Мак був високим, темноволосим красенем, то його віце-президент — мускулистим і світловолосим, із уважними блакитними очима. Удвох вони були могутніми і були забороненою мрією кожної жінки. Щоразу, коли вона стикалася з одним із них, поруч опинявся й інший. У результаті її гормони починали бунтувати.

Ліфт продзвенів, повідомляючи їй, що вона на потрібному поверсі. Аннабель відкинула волосся з очей і глибоко зітхнула.

Ступаючи по товстому коричневому килиму, вона відчувала, як її підбори потопали у ворсі, ускладнюючи ходьбу. Що подумає бос, якщо побачить її на підлозі? Від цієї думки куточки її губ піднялися в посмішці.

- Міс Скотт, - привітала секретарка, коли Аннабель підійшла до її столу.

— Здрастуйте, Мері, — відповіла дівчина.

Їй сподобалася ця жінка у віці з першої зустрічі.

- Він чекає на вас, - сказала Мері з усмішкою.

Подивившись на годинник, Аннабель спохмурніла. Вона ледве встигала.

- Ви майже вчасно. Але він сьогодні не в дусі.

— Добре і дякую за попередження, — стривожено відповіла Аннабель.

Їй справді не хотілося бачити свого боса у поганому настрої.

Аннабель зупинилася у дверях кабінету і зазирнула всередину. Він сидів, схилившись над комп'ютерною клавіатурою, і щось швидко писав. Мері мала рацію, його пальці буквально літали над клавіатурою, що було вірною ознакою поганого настрою. Вона постукала у заслінку робочого вікна, побоюючись входити без дозволу.

Метт підняв голову, і вона глянула в його примружені золотисті очі. Раніше дівчина ніколи не бачила такого кольору, але це йому дуже йшло. У ньому все було чудово.

- Міс Скотт, нарешті, - його глибокий голос проникав у саме серце.

— Я шкодую, сер, але в повідомленні говорилося, що ви чекаєте мене об одинадцятій, — нагадала йому Аннабель, як тільки зайшла всередину.

- Так, я знаю, - пробурчав він.

Аннабель навіть прикусила губу від бажання поговорити з ним.

— Сідайте, — розпорядився він.

Дівчина вже зібралася сісти на один із стільців, що стояли перед столом, коли зрозуміла, що вони були не одні.

У кімнаті був і Тревор Кінг, віце-президент компанії. Він сидів на кушетці біля дальньої стіни кабінету і працював на ноутбуці, встановленому на журнальному столику.

Його очі пильно стежили за нею, поки вона сідала зручніше.

Спідниця дівчини трохи задерлася вгору, і вона зніяковіло обсмикнула її назад, уникаючи проникливого чоловічого погляду.

— Я викликав вас сюди, бо потребую однієї послуги, — Метт подивився на Тревора. — Ми потребуємо однієї послуги.

Бос відкинувся на спинку крісла, і погляд Аннабель ковзав по його сильних грудях і зупинився на ґудзиках сорочки. Вона змушена була прикусити щоку, щоб не видати своє збудження, питаючи, як побачити його без цієї сорочки. З оголеними, спітнілими грудьми.

Відчуваючи, як рум'янець приливає до її обличчя, Аннабель викинула цю думку з голови і перепитала:

- Що ви сказали? Сер, послуга?

Його губи розтяглися в хижій посмішці, і на мить вона злякалася, що бос прочитав її думки. Він знову змінив своє становище у кріслі.

- Так. Я думаю про купівлю ще однієї компанії, і мені потрібна людина, здатна розібратися з документацією.

- Немає проблем. Якщо ви тільки відправите файли до мого кабінету, то я негайно займуся цим.

Звісно, сьогодні вона вже не встигне виконати це завдання, оскільки була п'ятниця, але можна взяти роботу й додому. Все одно, вона не планувала нічого особливого на цей вікенд.

Тревор підійшов і став біля Метта. Аннабель, як могла, уникала дивитись на нього.

— Добре, але ось у чому річ. Я прошу поки тримати це в секреті. Так спокійніше. Ніхто, крім вас і Мері, про це поки що не знає.

Дівчина кивнула. У корпоративному світі це було звичною практикою. Якщо він вирішував щось купити, то працював дуже швидко.

- Ніяких проблем. Я буду обачною.

Його очі на мить спалахнули. Що вона говорила?

— Я не сумніваюся, що ви можете бути дуже обачно, — погодився він, а вона не була до кінця впевнена, здалося їй це чи ні, але його голос став нижчим і хриплішим. — Це дуже педантична справа. Ваша послуга у ньому відіграє велику роль.

Аннабель навіть задерлася на своєму стільці. Їй захотілося кричати, що вона зробить будь-що для нього, для них обох.

Вологість її трусиків була вагомим доказом цього. Краєм ока вона побачила, як ніздрі Тревора роздулися, і запитала, чи міг він відчувати запах її збудження. Ні, звичайно не міг.

Вона вичікуючи подивилася на Метта. Можливо, він скаже їй, у чому полягає послуга, але вони обоє мовчали, тупо дивлячись на неї.