Вопрос 3 (1/2)

— То що ми будемо робити? — Флоріан кинув швидкий погляд на товаришів, які стояли за його спиною.

Каллен звів брови, напружено роздумуючи над почутим від ельфа. Гравн, який стояв у коридорі, вдивлявся у нього. Раптом він почув, як з тихим скрипом відчинилися двері та чоловічі голоси рознеслися коридором. З кімнати вийшов один з розбійників, і перш ніж гном устиг що-небудь зробити, чоловік помітив його.

— Гей! — звучно гаркнув він, спритно хапаючись за піхви на боці. — Ви ще хто такі, хай вам грець?!

— Тікаймо до великої зали! — Флоріан зреагував майже миттєво, і плеснувши Каллена по руці трохи нижче плеча, стрілою майнув повз нього та гнома, вибігаючи в коридор.

Не гаючи часу, чоловік побіг слідом. Замикав їх ряд Гравн, і перш ніж всі троє сховалися за поворотом, вибігаючи у приміщення, в яке вони ввійшли, до їх слуху донеслась гучна лайка, гуркіт дверей, що відчиняються, та тупіт ніг. Однак швидка реакція дозволила законникам неушкодженими вибігти до величезного просторого приміщення.

Флоріан біг першим, тож вибіг на відносно безпечну відстань, спиняючись, коли гуркіт розбійників рознісся по цьому приміщенню. Ельф різко розвернувся і побачив, що Каллен відскочив ближче до нього, різко витягнувши лук і натягуючи на тятиву стрілу. Гравн зупинився майже коло самого виходу, і його практично одразу нагнав один з розбійників. Каллен різко відпустив стрілу, намагаючись поцілити в нього, і та, зі свистом розсікаючи повітря, увіп’ялася у бік розбійника. Той скрикнув, широким рухом вихопивши меч із кривим лезом, атакуючи Гравна. Гном подався в сторону, і клинок ледь мазнув по його щоці.

У цей же час у проході з’явився Анрі, який палаючим жадобою крові поглядом дивився на непроханих гостей, та ще двоє розбійників. Гравн окинув їх швидким поглядом і різким рухом витягнув з петлі на стегні сокиру, коротким ударом увігнавши лезо у груди свого суперника. Той захлинувся кров’ю і впав до ніг гнома.

Все відбувалося настільки швидко, що на декілька секунд Флоріан розгубився. Подумки вилаявшись, він викинув руку з перснем уперед, прицілившись у голову одного із головорізів, який був одягнений у більш дорогий та кращий обладунок, ніж той розбійник, якого зарубав Гравн. Перстень коротко спалахнув, і від кінчиків пальців ельфа відірвався вогняний потік, стрімко направившись до ворога. Той, щоправда, встиг зорієнтуватися і відскочив у сторону, через що вогонь лиш опалив кінчики його волосся, розсіявшись примарним димом. Флоріан вилаявся собі під ніс.

Тим часом Анрі, кровожерливо всміхаючись, витягнув з піхов свій клинок. Довгий меч, що розширюється ближче до кінчика леза і вигинається вверх — це був скимитар, зброя, досить розповсюджена серед ельфів. Вправно замахнувшись ним, Анрі кинувся на Каллена. Перший удар розсік чоловікові груди — той не очікував нападу, і вся його увага була звернена до головоріза, який заряджав арбалет.

— Каллене! — Флоріан скрикнув, у той час як Анрі не дав чоловікові часу отямитися і вдарив його ще раз. Скимитар залишив ще одну глибоку рану на грудях Каллена, і чоловік удавився кров’ю, зробивши крок назад, марно намагаючись рукою закрити кровотечу.

— Тримайся, хлопче! — збоку гаркнув Гравн, вправно відбивши сокирою арбалетний болт — головоріз прицілився, стріляючи саме у гнома. Його голос звернув на себе увагу Анрі, і той, замість того аби добити Каллена, витягнув з поясних піхов кинджал, різким жестом метнувши його у Гравна.

Лаґман відбив і цю атаку і тільки-но хотів кинутися на допомогу Каллену, як його бік чиркнув вигнутий клинок розбійника, який підкрався збоку. Рана була лише подряпиною, але її було достатньо, аби розлютити гнома. Він палаючим гнівом поглядом подивився на свого супротивника, і в цей момент з коридору вибігло ще троє розбійників: двоє з арбалетами і один боєць близького бою.

— Прокляття! — вигукнув Флоріан, з тривогою переводячи погляд зі стікаючого кров’ю Каллена на похмурого Гравна.

Користуючись метушнею, Каллен загарчав як розлючений собака. Швидким відточеним рухом він витягнув рапіру, і скориставшись заминкою Анрі, який відволікся на підкріплення своїх посіпак, зробив випад уперед. Гострий кінчик тонкого леза проштрикнув бік ватажка, але міцна шкіряна кіраса не дозволила зробити атаку смертельною. Анрі завив пораненим звіром, і очі його запалали гнівом, і він замахнувся скимитаром над Калленом.

— Урур — життєдайна цілюща сила природи, — ледь чутно пробурмотів Гравн, не відводячи погляду від Каллена, і на закривавленому лезі його сокири засяяло зображення руни.

Чоловік відчув, як сили повертаються до нього, кровотеча спиняється, а нанесені рани неначе зцілюються. Він швидко поглянув на свої груди, а потім різко підняв голову і замахнувся рапірою. Саме вчасно: клинок скимитара опустився на тонкий клинок рапіри. Зброя, не назначена для грубого парирування ударів, все ж таки витримала і не зламалася; Анрі ж, не очікуючи такого опору, послабив хватку, від чого Каллену вдалося вибити клинок з його рук. З ляском меч ударився об землю, відлетівши кудись у сторону.

— Чудовий удар, хлопче! — задоволено пропихтів Гравн, який парирував сокирою удар розбійника, що бився з ним. Каллен коротко кивнув і одразу ж скрикнув:

— Гравне, обережно! — Анрі, залишившись без зброї, витягнув ще один кинджал і знову метнув його у гнома.

До того кинувся ще один розбійник, і його клинок чиркнув по зап’ястку лаґмана, залишаючи на ньому незначну подряпину. Проте цього вистачило, аби відволікти його, і кинджал увіп’явся гномові трохи нижче плеча.

— Гравне! — з-за спини тривожно скрикнув Флоріан, і Гравн невдоволено проричав, на що Анрі переможно всміхнувся.

— Стріляй! Убий цього гнома! — він гаркнув одному зі своїх посіпак, і той націлився на лаґмана. З коротким тріском розслабилася тятива арбалету, і стріла зі свистом проштрикнула руку Гравна під пахвою, майже поруч із застряглим у плоті кинджалом.

— Наволоч, — прошипів Гравн, болісно примруживши одне око.

Двоє інших арбалетників вибігло з проходу уперед. Один спробував ще раз вистрілити у Гравна, але тому вдалося ухилитися, а от другий, скориставшись метушнею, вибіг набагато вперед, находу стріляючи у Флоріана. Той саме чаклував, направивши своє чаклунство на ворога, який поцілив у Гравна. Використовуючи темні некромантські чари, ельф змусив арбалетника чути дзвін свого передсмертного дзвону, проте втратив концентрацію, коли болт наскрізь прошив його бік, лише дивом не зачепивши органи та життєво важливі судини. Флоріан скрикнув від болю і несподіванки, машинально затиснувши рану. І наче мало законникам було проблем, як з проходу вибігло ще двоє ворогів: один арбалетник і один розбійник.

— Ну все, ви мені остогидли, покидьки! — Гравн різко вскинув уверх свою сокиру, і на лезі синім сяйвом проявилася Турс — руна громовика Глорріді.

Оглушливий гуркіт грому рознісся приміщенням, стрясаючи хиткі дошки гнилого даху і розносячись на багато метрів округою. У цьому громі потонули несамовиті високі крики двох розбійників, що стояли коло Гравна найближче. З їхніх вух потекла кров, вони марно намагалися затулити їх, випустивши свої клинки, і зрештою мішками повалилися до ніг лаґмана, не дихаючи.

Скориставшись загальним приголомшенням, Каллен з бойовим кличем знову кинувся на Анрі. Точний різкий удар тонкого леза на цей раз поцілив у незахищену частину між пахвою і грудьми і пронизав наскрізь плоть між ребрами. Ватажок заволав від болю й у відповідь витягнув з-за поясу ще один кинджал, наносячи по Каллену шквал хаотичних ударів, лише один з яких зачепив чоловіка.

Флоріан тим часом, бачачи, що арбалетник, який стояв навпроти нього, на мить оглушений, вскинув догори руки, різко опустивши їх. Довкола його тіла спалахнуло пурпурне світло, що на долю секунди прийняло вигляд обладунків, і у той же момент арбалетний болт відбився від них — ворог, бачачи чаклунство, спробував його перервати. Але рана, нанесена попереднім вистрілом, помітно кровоточила, й ельф скривився, похитнувшись від миттєвої слабкості.

— Фло! — Гравн помітив це і спробував вирватися до нього, але дорогу йому перегородив ще один розбійник, і його клинок сильним ударом наніс лаґманові продовжну, проте на щастя, неглибоку, рану від грудей до живота. — А бодай тобі! — пораненим ведмедем провив гном і широкою атакою відбив арбалетний болт, помітивши краєм ока, як один із арбалетників цілиться у нього.

Проте інший болт все ж таки зачепив лаґмана: він не помітив його, бо стояв до стрільця спиною, але той схибив, і наконечник лише чиркнув по боку Гравна. Четвертий ж стрілок намагався поцілити у Каллена, але тому вдалося спритно ухилитися від вистрілу, в той же час наносячи ще один надзвичайно точний і болісний удар по Анрі.

— Глорріді, повелителю грому, твоя міць зараз зі мною! — з люттю вигукнув Гравн, знову піднявши вверх свою сокиру, і на цей раз на лезі спалахнула потрійна руна Турс.

Гуркіт грому на цей раз пролунав ще більш гучний і оглушливий. Розбійник і один з арбалетників, той, що стріляв у Каллена, з диким лементом, стікаючи кров’ю з вух і очей, повалилися замертво на землю. Анрі та арбалетник, який стріляв у Гравна, похитнулися, хапаючись за голови, але вистоюючи проти гніву гномського богу грому і бурь. Проте арбалетник простояв недовго: очі його витріщилися, викотилися, він широко розкрив рота, хапаючись за горло: тільки відгримів грім, як його оглушив могильний дзвін, і головоріз впав на землю мертвим. Гравн метнув швидкий погляд на Флоріана, бачачи, що той, важко дихаючи, затискаючи рану побілілими пальцями, не моргаючи дивився на арбалетника, простягнувши до нього другу руку.

Наляканий головоріз, який марно намагався поцілити у ельфа, знову спробував це зробити. Але його руки тремтіли від страху перед чаклуном-некромантом, тож болт зірвався і полетів кудись зовсім убік, на що Флоріан небезпечно всміхнувся, блиснувши очима.

— Добивайте консульських пацюків! — майже на останньому подиху заревів Анрі. Він ледь стояв на ногах, скривавлений і спотворений люттю і болем, але все ж таки накинувся на Каллена.

У нього неначе відкрилося друге дихання: шквал сильних ударів звалився на голову чоловіка, і Каллен отримав декілька серйозних поранень. Скориставшись його слабкістю, другий арбалетник вистрілив у нього і поцілив чоловікові у груди. Каллен вдавився кров’ю і зі стогоном упав на землю, втративши свідомість.

— Каллене! — скрикнув Флоріан, широко розкритими очима дивлячись на непритомного товариша.

— Закрий вуха, Фло! — гримнув Гравн, підбігаючи до Анрі.

Він зробив вигляд, наче замахується сокирою для удару, але насправді на ній знову спалахнула руна Турс, і втретє пролунав оглушливий гуркіт грому, сильніший за всі попередні. Флоріан міцно затиснув вуха і заплющив очі, й звукова хвиля знову рознеслась по всьому приміщенню й окрузі.

Анрі захрипів, замертво падаючи коло непритомного Каллена, а арбалетник, який у нього стріляв, похитнувся, і Гравн помітив, як кров тонкими цівками потекла у нього з вух. Флоріан, який одразу розплющив очі, як тільки від грому залишилося відлуння, знову сконцентрувався, намагаючись добити його, але не зміг, бо настирний головоріз поруч знову відволік його своїм вистрілом, у той час як його ледь живий побратим спробував поцілити у Гравна, але гном хутко нагнувся до Каллена, і болт пролетів повз нього.

— Вставай, хлопче, Гольґа ще не чекає на тебе, — спішно намалювавши на лобі Каллена його ж кров’ю руну Урур, пробурмотів гном. Руна спалахнула білим світлом, і чоловік розплющив очі, закашлявшись і відхаркуючи кров. — Все добре, — Гравн поплескав його по плечу, допомагаючи піднятися, у той час як Флоріан, прикриваючи товаришів, все ж таки добив арбалетника.

Залишився лише один ворог, і Гравн підскочив до нього, з усією люттю наносячи по ньому удар. Хруснули під сокирою кістки грудини, і з вуст головоріза вирвався кривавий хрип разом з високим стогоном. Завбачливо випущена в нього вогняна стріла остаточно добила його, і арбалетник безвольно повалився до ніг лаґмана.

— Всі живі? — Гравн швидким поглядом окинув ельфа і чоловіка, і Флоріан без потреби, власне, кивнув на його слова. Каллен, тримаючись за голову, повільно піднявся на ноги, трохи прибито озираючись навкруги.

Гном знову поплескав його у жесті підтримки, поки ельф схилився над тілом Анрі, роздивляючись його на наявність цінних або незвичайних речей. Увагу ельфа привернув золотий ланцюжок, край якого вибився з внутрішньої кишені куртки розбійника. Зацікавлено піднявши брови, Флоріан підчепив ланцюжок, потягнувши його на себе та витягнувши дивну золоту підвіску, що висіла на ньому.

— Що це? — сам у себе риторично запитав ельф, роздивляючись підвіску. Та виглядала наче сонце, від якого у вигляді хреста розходилося проміння. Придивившись уважніше, він розгледів, що це проміння насправді було тонким клинком, схожим на шпагу, та жезлом. Всередині ж цього сонця, чи то зі срібла, чи то з білого золота, Флоріану важко було сказати точно, красувалася вставка у вигляді чаші, в якій горів вогонь. Дуже дивна прикраса, схожих на яку Флоріан ніколи не зустрічав.

— Це символ деорійців, — з-за плеча ельфа почувся замислений голос Каллена, і Флоріан здригнувся від несподіванки.

— Деорійців? — перепитав він.

— Це один з церковних орденів Священного Королівства, — пояснив чоловік. — Вони відомі своєю просвітницькою діяльністю, але подейкують, що також їх наймають в якості шпигунів та найманих убивць.

— Цікаво, звідки в цього індивіда така іграшка, — невдоволено пробурмотів Гравн.

— Можливо, консул зможе нам допомогти з цим? — висунув припущення Флоріан. — Він же вміє розмовляти з мертвими, хай допитає цього Анрі.

— Що ж, у такому випадку, сподіваюся, консул уміє розмовляти з відрубаними головами, — гмикнув Гравн і одним сильним ударом відрубав голову розбійника, відділивши її від тіла. Схопивши голову за волосся, гном завернув її у свій плащ і притис до грудей. — Маємо вшиватися звідси, — по-діловому промовив він. Огледівши скептичним поглядом Флоріана і Каллена, він зітхнув і невдоволено хитнув головою. — Але спочатку я маю попіклуватися про ваші рани…

***