parte 6 (1/1)

Даміано

- господи Стефані , це неймовірно смачно !! Де ти навчилась так готувати ? - я був здивований як за такий короткий час можна було спекти таку смакоту .

- я з України, там 99.9% людей дуже працьовиті , і встигають зробити за день стільки , скільки італієць зробить за 3 дні . Багато жінок люблять готувати і вміють готувати, моя мама була одна з таких людей . Вона просто обожнювала готувати , і завжди коли йшла чарувати на кухні брала мене з собою . Вона мені завжди казала ”От не будеш як я в людей питати рецептів , а будеш одразу все знати . І в тебе не буде відбою з хлопцями , бо всі мріють мати таку красиву , охайну , струнку дівчину , яка ще і готує краще за цих всіх відомих кухарів всіх разом взятих !! ” Шкода тільки що мені вже 22 , а в мене досі ніколи не було якихось серйозних відносин . - вона з легким сумом сказала останнє речення, а я здивувався цьому . Ну бо вона була красива , дуже красива , як в неї не було серйозних відносин? Я б порвав за неї , якщо б ми зустрічались .

- розкажи , будь ласка , щось про себе . Мені завжди подобалась українська культура , але не знаю чи в інтернеті кажуть правду про вас . Що наприклад встигають звичайні люди зробити за день ? - я засипав Стефі питаннями бо Юліана також напів українка , і розказувала трохи з свого дитинства, але жила вона там до 8 років , тому багато чого не пам'ятала .

- я тобі розповім про своїх батьків , але так багато хто живе . Отже , я народилась

в містечку за 20 км у Львові. Там були дуже дружні люди , і всі всіх знали . Мій тато агроном , тому дуже паважався в містечку . Мама колись була скажем так , мером нашого містечка . Відповідно її поважали так само як батька . А в дитинстві я була дуже мила і дружня дівчинка , на той час в нашому містечку не було поняття як ” дружити з дітьми не останніх людей в містечку, аби мати зв'язки” . Тоді всі справді були дуже дружні і зовсім не зіпсовані . За день моя мама встигала наготувати їсти для всієї сім'ї , кілька годин працювати на городі , і я тобі скажу що це дуже важко , + вона 7 годин працювала бухгалтером . Потім робила зі мною і моєю двоюрідною сестрою уроки , годувала все господарство і тоді йшла допомогати своїм батькам. Максимум що нам з сестрою дозволяла робити мама крім уроків , це полити квіти , зібрати ягоди і помити підлогу або витерти пил . Вона казали що наша робота і обов'язок це вчитись , і просили виділяти цьому більшість свого вільного часу , і старатись . Я поважала її , тому робила все що від мене залежало аби їм якось допомогти . Юля з своїми батьками коли їй було 8 поїхали до Італії, бо наша бабуся захворіла раком. Коли мені було 14 ми переїхали до Львова. Там я закінчила школу , і мій тато наполіг на тому щоб я поїхала до Італії вчитись. Коли мені виповнилось 18 , тато купив квартиру для мене, і я переїхала сюди. В кишені в мене було тоді 100 євро на які я мала жити місяць. На третій день мого перебування в Римі, я влаштувалась офіціанткою на три години в день в одному з найпрестижніших ресторанів Риму , щоб не залежати від грошей батька. Влітку працювала цілий день . Так я заробляла на навчання в університеті. Пізніше я намагалась знайти де влаштуватись інтерв'юером і після трьох місяців пошуків знайшла . І от я вже рік працюю інтерв'юером . - Стефі усміхнулась від спогадів про які згадала , після її розповіді я усміхнувся і обійняв її .

- дякую , за те що довірилась і розказала мені про це - я прошепотів це і сильніше її обійняв .

Стефі

Я не хотіла говорити одразу все про себе , але після всього ніжного що сталось вчора в нас з Даміано, я довірилась йому. Після того як я почала йому все розповідати , я більше менш фільтрувала те що говорю але потім в мене розплівся язик і я вже нічого не контролювала. За винятком одного, я не розповіла йому всю правду про батька. Йому краще цього принаймні поки що не знати. З роздумів мене витягнув Даміано, який мене обійняв. Я цього ніяк не очікувала , але мені було приємно відчувати його підтримку . Проте це не була лише підтримка . Коли він мене обійняв в мені прокинувся айсберг почуттів які я ніколи раніше не відчувала . Мої ноги вмить стали ватними , закрутилась голова від запаху його важких парфумів , його тепле тіло і ніжні руки змушували моє тіло палати , і давно мертві але тендітні метелики затанцювали в шаленому темпі . Це було неймовірно казкове відчуття , якого в мене не було до цього . Він трохи відсторонився від мене і ніжно поцілував . Від переповняючих мене почуттів я була готова вибухнути , а серце ламало ребра , стукаючи з шаленою швидкістю .

Даміано знову обійняв мене і повернувся до телефону , який розривався від сповіщень .

- Господи , що вже сталось в такий ранній час ще й в неділю..- він незадоволено обурився і відповів Лео , який дзвонив до нього 12-тий раз .

- Лео, що могло такого статись що весь офіс розриває мій телефон з самого ранку ?! - одним своїм тоном Давід давав зрозуміти що не бажає зараз нічого чути на рахунок роботи .

- короче якась 13-ти річна дівчина прийшла до офісу заявляючи що твоя дитина , не можу сказати що Моретті всеодно на цю ситуацію , тому раджу тобі брат приїхати сюди , і чим швидше тим краще . - відповів Лео і миттєво скинув трубку .

Даміано сів за стіл і взявся за корені волосся .

- блять , як мене бісять люди які схожим чином перетинають межу , і які не усвідомлюють Всю серйозність ситуації. - він сидів і вголос оцінював наскільки сильно йому влетить від продюсера , а я не знала як себе повести . Тому я підійшла зі спини і обійняла хлопця . Він здригнувся від несподіванки але потім виговорився мені за фанаток які явно не знають меж .

- Даміано, я підтримую тебе але думаю що Моретті похвалить тебе за те що ти приїдеш через пів години а не прямо зараз . - я пригладила його волосся і посміхнулась йому .

- ти права , я йду . Але ти залишайся тут скільки тобі буде потрібно , я тобі зараз дам копію ключів . - Даміано дав мені зв'язку ключів і побіг .

Після того як двері його квартири щільно закрились , я ввімкнула музику на вініловому програвачі і почала прибирати з кухні , але не помітивши прибрала всю квартиру . Через кілька хвилин після кінця прибирання Даміано відправив мені номер свого телефону , щоб нам було зручніше спілкуватись . Я зберегла його, і пішла в душ . Коли я закінчила всі процедури я пішла до гардеробу Даміано , бо свої речі я забруднила коли прибирала . Після 15-ти хвилин мого перебування там , я обрала бордовий костюм , який прекрасно мені підійшов . Покинувши чудову квартиру я одразу побігла на роботу змагаючись з часом аби встигнути і таки отримати премію цього місяця .